Не знаю сховатись чи бiгти,
Туди, де думки не знайдуть.
В серце встромляє нiгтi
Нестримна безсила лють.
Вона — живильна отрута,
Отруйнiша навiть за ртуть.
Зiлля гiркої спокути
В серце, щоб жити, ллють.
[Приспів:]
Вниз мене не змусять стрибнути
Нi образа, нi бiль жорстокий.
Я не бажаю чути
Пiдступного вiдчаю стогiн.
Росте в менi люта iстота,
Пульсує, штовхає…
I кожен отруйний дотик
Мене до життя повертає.
Вiдчай в моїй оселi —
Йому жертви нової треба.
Жене нескiнченним тонелем
Його божевiльний регiт.
I нехай лють — отрута гiрка,
В кожнiй краплi – моє життя,
Я отруйна i люта така,
Що здолаю все до кiнця!
[Приспів:]
Вниз мене не змусять стрибнути
Нi образа, нi бiль жорстокий.
Я не бажаю чути
Пiдступного вiдчаю стогiн.
Росте в менi люта iстота,
Пульсує, штовхає…
I кожен отруйний дотик
Мене до життя повертає.
До губ щось таке пристало,
Що має гострi краї —
Колький, маленький кришталик
Злизнула я з губ моїх.
Впiзнаю цей смак —
Отруйнiша навiть за ртуть
Гiркота на моїх губах,
Живильна отрута лють.
[Приспів:]
Вниз мене не змусять стрибнути
Нi образа, нi бiль жорстокий.
Я не бажаю чути
Пiдступного вiдчаю стогiн.
Росте в менi люта iстота,
Пульсує, штовхає…
I кожен отруйний дотик
Мене до життя повертає. [x2]