Скільки можна лити, скільки можна бавити слова?
Вони – не діти!
Між бетонні плити пробивається-кричить трава:
«Я жива!»
Дайте їй руку, відступіть їй світла, дайте води!
Я ж бачила, я зрозуміла знак:
Усе навпаки і усе не так
Навіть ти!
Пообіцяй мені, пообіцяй мені
Що завжди горітиме світло в твоєму вікні
Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться
Що «завтра» негайно і невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені…
Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх
Вчорашній гріх
Він мою свободу розітне навпіл, жбурне до ніг
До твоїх ніг
Це світ речей, а речі – хворі!
І ти вже тут, у тому хорі!
Йди на голос мій
Йди на голос мій…
Пообіцяй мені, пообіцяй мені
Що завжди горітиме світло в твоєму вікні
Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться
Що «завтра» негайно і невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені…