Справа в тому
Що в мене немає дому
І за правилом доброго тону
Як за правилом доброго ременя
Я згадаю з якого я племені
Пригадаю з якого міста
Я чекаю на своє Греммі
В мене просто нема де сісти
Написати свою промову:
У мене немає дому…
У мене немає дому…
У мене немає дому…
А люди такі, люди такі всоте
За день в свої бетонні соти!
А де їм ше ховатись, сохнути
Людям першого, другого сорту?
А люди такі, люди такі сотнями
В тандемі зі своїми висотками
З третього, сьомого герцами-герцами
Сповнюють все сенсами-сенсами…
Справа в тому
Що у мене немає дому
Тепер я ніколи й нічого нікому
Ти перший з ким ділю свою колу
І більше… Але врешті, а втім
Якби в мене був дім
Я б лишила його на людей, на котів
Я б пошила усіх, я не люблю кутів!
А люди такі, люди такі всоте
За день в свої бетонні соти!
А де їм ше ховатись, сохнути
Людям першого, другого сорту?
А люди такі, люди такі сотнями
В тандемі зі своїми висотками
З третього, сьомого герцами-герцами
Сповнюють все сенсами-сенсами…
Люди такі… Ми люди такі…
Ми люди такі… Ми люди такі…
Люди такі… Ми люди…