Місто, що в полон бере усіх
Всюди чутно голоси та сміх
Але щось трапляється завжди
Виходу немає — ти один
Ти зовсім один.
Відчуваю, як повільно я зникаю
У обіймах міста, що ніколи не спить
І не знаю, виграв я, чи досі граю
Вирішальною може бути кожна мить
Цим будівлям байдуже, хто ти
Що завгодно можна тут знайти
Таємницю має кожна тінь
Зникне все — і докори сумлінь
Ти вже не один
Відчуваю, як повільно я зникаю
У обіймах міста, що ніколи не спить
І не знаю, виграв я, чи досі граю
Вирішальною може бути кожна мить
Лабіринти вулиць – заблукати легко в них
Потаємні двері відкривають море втіх
Велетенським звіром уявляю це місто я
І не смію вголос мовити його ім'я
[2x:]
Відчуваю, як повільно я зникаю
У обіймах міста, що ніколи не спить
І не знаю, виграв я, чи досі граю
Вирішальною може бути кожна мить