Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай
Вийди ж, коханая, працею зморена
Хоч на хвилиночку в гай
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться в полi туман
Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебiдонько
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька
А воно палке, як жар
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай
Вийди, коханая, працею зморена
Хоч на хвилиночку в гай