Не кидай менi свої карти,
Я i так знаю, хто ти.
Нам, напевно, бiльше не варто
Збудженi телемости будувати
І головою вниз падати й падати.
Не кидай менi свої карти,
Я i так знаю, хто ми.
Нам давно уже було би варто
Стати невидимими
Для холодної, як чужий готель,
І нудної зими.
Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад,
Листопад, стали видимими знов.
Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад.
Листопад, листопад, листопад…
Ти все далi, далi i далi,
І сльоза – холодне скло.
І, здається, бiльше немає
Днiв, якi б не замело,
Але кожен з нас у своїх снах
Бачить тiльки тепло.
За вiкном на вулицi свято,
За вiкном радiсть i смiх.
Знову той лиш може почати,
В серцi хто забути змiг
Холодний, як чужий готель,
І пронизливий снiг.
Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад,
Листопад, стали видимими знов.
Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад.
Листопад, листопад, листопад…