Я завжди мріяв написати пісню про маму,
Але різні поети всі слова вже сказали.
І я не хотів повторити когось із них.
Я біля своєй мами буду завжди маленьким
І, як тільки покличе, прибіжу скоренько,
Тому я їй і написав ці слова, як міг.
[Приспів:]
Мам,
Ти мене вибач, що я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Я, може, трохи пізно став її розуміти
І не часто дарував на день народження квіти.
І були часи, коли я тижнями їй не дзвонив.
І кожен раз, коли вона мене обіймає
І разом із татком щось про внучку питає —
Я з радості плачу, що маю живих батьків.
[Приспів:]
Мам,
Ти мене вибач, що я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам,
А можна я до тебе завтра приїду,
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми «посидим»?
Я дуже дякую тобі за то, що я вмію,
І дякую тобі за то, що я розумію
Ті речі, які не пояснюють навіть в книжках.
Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель,
І я тоже десь поряд буду завжди бродити,
Щоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках.
[Приспів:]
Мам,
Ти мене вибач, що я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам,
А можна я до тебе завтра приїду,
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми «посидим»?
Мам!